Реферат: Закони солона. Тиранія в грецьких полісах

Название: Закони солона. Тиранія в грецьких полісах Раздел: Исторические личности |
“Закони солона. тиранія в грецьких полісах”ЗАКОНИ СОЛОНАВЛАДА АРИСТОКРАТІВ Прості громадяни — демос — не мали таких прав. Більше того, аристократи почали їх пригноблювати й утискувати. Особливо жорстокі закони ухвалив архонт Драконт; про них казали, що вони написані не чорнилом, а кров’ю. Наприклад, за зірване в чужому саду гроно винограду людину страчували. Від суворих законів особливо страждали селяни. Якщо рік видавався неврожайним, селянин позичав у багатія збіжжя або гроші й обіцяв повернути борг з нового врожаю. Аристократ ставив на межі борговий камінь, на якому було викарбувано, коли, кому і скільки селянин винен. Якщо селянин не розраховувався вчасно, в нього відбирали землю, а його самого продавали у рабство. ЗАКОНИ СОЛОНА. Подякувать могла б богиня віщаяМати-Земля, з якої зняв рішуче я Стовпів поставлених багато боргових,— Колишняя рабиня, нині ж вільная! За законами Солона, ніхто не мав права принижувати простих людей тільки через те, що вони не знатні. ПОДІЛ ГРОМАДЯН НА РОЗРЯДИ Але їхні обов’язки перед державою були різні і залежали від розміру майна і прибутків. Солон розділив усіх громадян за майновою ознакою на чотири розряди. До першого увійшли найбагатші люди. Під час війни вони командували флотом і повинні були за свій кошт споряджати кораблі. До другого розряду належали просто заможні люди. Під час війни вони служили в кінноті і повинні були самі забезпечити себе всім необхідним — кіньми, колісницею, зброєю. До третього розряду, найчисленнішого, увійшли люди середнього достатку, які могли купити для себе обладунок. Ці воїни, гопліти, складали важкоозброєну піхоту — головну силу афінського війська. Бідняки з четвертого розряду, фети, служили матросами і гребцями на кораблях або легкоозброєними воїнами в піхоті. УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВОЮ ЗАПОВІТИ СОЛОНА Мудрі заповіді Солона спочатку передавали усно; згодом їх записали його учні. Найважливіші з них такі: Богам шана — батькам честь. Не спілкуйся з поганими людьми. Твій розум хай буде тобі поводирем. Нехай твої думки будуть зайняті лише важливими справами. Вір не тому, хто божиться, а тому хто добрий і прекрасний. Чого не клав — не бери! Не бреши! ТИРАНІЯ В ГРЕЦЬКИХ ПОЛІСАХТИРАНІЯ ПІСІСТРАТА Афіняни незабаром збагнули свою помилку і кілька разів намагалися вигнати Пісістрата, та невдало. ПОЛІТИКА ПІСІСТРАТА Пісістрат хотів, щоб усі елліни визнали Афіни найвизначнішим грецьким полісом. З цією метою він почав будувати храм верховному богові Зевсу — Олімпейон. Пісістрат багато зробив для розвитку афінської культури, мистецтв, торгівлі. При дворі жили, користуючись його щедрими дарами, знамениті поети, скульптори, музиканти. Він наказав записати «Іліаду» й «Одіссею» Гомера, які досі виконувалися усно. Однак афіняни не могли пробачити йому те, що він усунув їх від державних справ. Після смерті Пісістрата у 527 р. до н. е. владу успадкували його сини. Обидва сини підтримували мистецтво, а один з них, Гіппарх, уславився як знаменитий астроном. Та невдовзі Гіппарх був убитий, а другий син, Гіппій, вигнаний із батьківщини прихильниками народної волі. Гармодію та Арістогітону, які вбили Гіпарха Пісістратида, греки поставили мідну статую. Коли якось один тиран запитав у філософа Діогена, який метал краще підходить для статуй, той відповів: «Той, з якого вилиті Гармодій і Арістогітон». РЕФОРМИ КЛІСФЕНА Клісфен запровадив остракізм — звичай голосувати черепками (грецьке слово «остракон» означає «черепок від розбитого посуду»). Кожний афінський громадянин міг видряпати на черепку ім’я людини, яка, на його думку, є небезпечною для держави. На народних зборах ці остракони опускали в урну, а потім їх лічили, і засуджену людину виганяли з Афін. Спочатку остракізм застосовували для захисту від тиранії. Але згодом його стали використовувати нечесні політики, щоб знищити своїх політичних супротивників. Відомо, що афіняни незаслужено засудили і вигнали видатного воєначальника Фемістокла. Вони засудили на смерть філософа Сократа, і він, за вироком суду, випив смертельну отруту. Так корисний захід на підтримку влади народу перетворився на засіб розправи з невинними людьми. ТИРАНІЯ ПОЛІКРАТА Полікрат вважав себе найщасливішою людиною (його ім’я дослівно перекладається як «всемогутній»). Його радісне життя і трагічна смерть .ще в давнину були оповиті поетичними легендами. ЛЕГЕНДА ПРО ПОЛІКРАТІЄ ПЕРСТЕНЬПолікрат вважав себе найбагатшою людиною в світі. Але він боявся викликати гнів богів своїм надмірним багатством. За порадою свого друга, єгипетського царя, він вирішив подарувати богам свою найбільшу коштовність — дорогоцінний перстень. Він кинув його у море при великому зібранні народу. Та ось невдовзі рибалка приніс Полікрату велику рибину надзвичайної краси. Коли рибину розрізали, то знайшли в ній царський перстень. Всі зрозуміли, що боги прогнівалися на Полікрата і відмовилися прийняти його жертву. Друзі тирана поспіхом залишили його острів. Невдовзі перси зрадницьки вбили Полікрата і захопили Самое (522 р. до н. е.). Німецький поет Фрідріх Шіллер написав на цю тему баладу «Полікратів перстень». |