Реферат з біології

на тему:

Характеристика рослин:

ЖИВОКІСТ ЛІКАРСЬКИЙ ЖОВТЕЦЬ БАГАТОКВІТКОВИЙ
ЖИВОКІСТ ЛІКАРСЬКИЙ (білопузник, гав’яз, гав’язь, живакість, живикіст, жиловник, лизень воловий, окопник, язик воловий) Symphytum officinale

Багаторiчна трав’яниста шорсткощетиниста рослина родини шорстколистих. Має коротке кореневище. Стебло прямостояче, до 100 см заввишки, розгалужене, внизу — гранчасте, вгорi — крилате вiд збiжного листя. Листки черговi, знизу, вкритi сiткою жилок; приземнi й нижнi стебловi листки — з черешками, яйцеподібно-ланцетнi, решта стеблових листкiв — сидячi, гострi, ланцетнi. Квiтки правильнi, пониклi, зiбранi завiйками на верхiвцi стебла; вiночок фiалковий або брудно-пурпуровий. Цвiте у червнi — вереснi. Плід сухий, розпадається на 4 горiшки.

Росте по берегах рiчок, вологих луках, у вiльшняках. Для виготовлення лiкарських форм заготовляють коріння рослини восени.

Корiння мiстить алкалоїди (лазiокарпiн, алантоїн, циноглосин), глiкозиди, цукри, холiн, ефiрну олiю, дубильнi i слизистi речовини.

Галеновi препарати живокосту, мають протизапальнi, обволікувальні, протипухлиннi, протимiкробнi властивостi. Застосовують при кашлi, виразковiй хворобi шлунка i дванадцятипалої кишки, хворобах нирок i печiнки, переломi кiсток, пухлинах, виразках, гнiйних ранах. Внутрiшньо — вiдвар корiння живокосту (10 г подрiбненого корiння залити 200 мл окропу, варити 10 хв) приймати по 1 ст ложцi 4 рази на день. Настоянку коріння живокосту (10 г сировини залити 50 мл 70% розчину спирту) приймати по 30 крапель 4 рази на день.

Зовнiшньо — вiдвар корiння (10 г сировини залити 200 мл окропу, варити 10 хв) використовувати для полоскання, примочок, обробки ран i виразок, трiщині куточкiв рота Накладають компреси на мiсця переломів для швидшого їх зростання кісток. Настоянку коріння (1:10, на 50% розчині спирту, настоювати у темному і холодному місці 25 днів) втирати у болючі місця тіла при ревматизмі, подагрі, артриті, міозиті).

ЖОВТЕЦЬ БАГАТОКВІТКОВИЙ Ranunculus polyanthemus

Багаторiчна трав’яниста рiдкоопушена рослина родини жовтецевих. Стебло прямостояче, розгалужене, до 80 см заввишки. Листки округло-серцеподібнi, глибокорозсiченi, у верхнiй частинi — зубчастi частки; прикореневi — на довгих черешках, верхнi стебловi — сидячi. Квiтки двостатевi, одиничнi, на кiнцях галузок. Плід — сiм’янка.

Росте на трав’янистих схилах, узлiссях, та в чагарниках. Для виготовлення лiкарських препаратiв траву заготовляють пiд час цвiтiння.

Трава жовтцю мiстить алкалоїди, кумарини, флавоноїди, органiчнi кислоти, вiтамiни. Галеновi препарати жовтцю мають протимiкробнi, болетамувальнi, послаблюючi, тонiзуючi властивостi. В народній медицині водний настій свіжої трави використовують всередину як тонізуючий і послаблюючий засіб, при жовтяниці й грижі.

Застосовують препарати жовтцю всередину при захворюваннях печінки, жовчного мiхура, запорах. Мiсцево — при ревматизмi, подагрi, гнiйних ранах, виразках. Внутрiшньо — настiй свiжої або сухої трави (1:10) приймати по 1 ст ложцi тричі на день.

Зовнiшньо — сік свiжої трави втирають у суглоби при ревматизмi й подагрi, використовують для лiкування ран i фурункулiв.