Реферат: Операційна система MS-DOS

Название: Операційна система MS-DOS
Раздел: Рефераты по астрономии

Реферат на тему:

Операційна система MS-DOS

Що таке операційна система

Операційна система
персонального комп’ютера це комплекс програм, які в першу чергу забезпечують роботу всіх пристроїв ПК
, дозволяють виконувати різноманітні команди по керуванню комп’ютером та запускати на виконання прикладні програми. Однією з найпоширеніших операційних систем для IBM
-сумісних ПК
є MS-DOS
(M
icroS
oft D
isk O
peration S
ystem дискова операційна система фірми Microsoft
). Ця система була спеціально розроблена за замовленням фірми IBM
у 1981 р. і з того часу зазнала значних змін і вдосконалень. Як і кожний програмний продукт серйозних фірм, нові розробки MS-DOS
мають так звані версії
(version
). До теперішнього часу випущено 6 версій цієї операційної системи: 1.0
, 2.0
,…, 6.0
. Якщо система не зазнає суттєвих змін, а виправляються, наприклад, лише помилки (буває і таке!), то у номері версії це відображається додаванням порядкових цифр після крапки. Так, розвитком версії 3.0 були версії 3.1, 3.2, 3.3. Надалі ми будемо говорити тільки про основні версії (16).

Свого часу фірма IBM
придбала у фірми Microsoft
ліцензію на MS-DOS
і почала продавати її разом із своїми комп’ютерами під назвою PC-DOS
(P
ersonal C
omputer D
isk O
peration S
ystem дискова операційна система персонального комп’ютера
). Між згаданими операційними системами є деякі відміни, але вони настільки незначні, що ми майже не будемо казати про них.

Складові частини операційної системи

Операційна система MS-DOS
складається із таких шести частин.

Базова система введення-виведення
(BIOS
), як ми вже казали, являє собою комплекс програм, що записаний у ПЗП
(ROM
) ще при виготовленні комп’ютера, і забезпечує найпростіші операції по підтримці роботи всіх компонент ПК
. Перш за все BIOS
здійснює перевірку працездатності головних пристроїв ПК
після його вмикання (POST
Power On Self Testing
). Потім він проводить ініціалізацію ПК
та передає управління на так званий Boot Sector
.

Завантажувач операційної системи
(Boot Sector
) це коротка програма (512 байт
), що знаходиться у першому секторі кожного системного диска
(гнучкого або жорсткого), і основна задача якого полягає у завантаженні в пам’ять ПК
програм операційної системи, які містяться у файлах
(точне означення цього поняття буде дано нижче) IO.SYS
та MSDOS.SYS
. Під системним диском ми будемо розуміти спеціальним чином підготовлений під час форматування
диск, на якому містяться вказані два файли та файл COMMAND.COM
.

Файл
IO.SYS
є розширенням BIOS
і змінюється (вдосконалюється) від версії до версії, в той час як BIOS
залишається консервативною, незмінною частиною системи.

Файл
MSDOS.SYS
реалізує основні послуги DOS
на вищому рівні. Після завантаження файлів IO.SYS
та MSDOS.SYS
в оперативну пам’ять ПК
вони залишаються там аж до вимкнення комп’ютера і повністю забезпечують його роботу. Зауважимо, що файли IO.SYS
та MSDOS.SYS
в операційній системі PC-DOS
мають назви IBMBIO.COM
та IBMDOS.COM
, відповідно.

Командний процесор
COMMAND.COM
обробляє (інтерпретує
) команди, які одержані з клавіатури або з так званих batch
-файлів, та виконує їх, завантажує та виконує прикладні програми. Командний процесор містить у собі так звані внутрішні
(резидентні
) команди DOS
, про які мова піде далі. У разі необхідності значна частина COMMAND.COM
вивільнює оперативну пам’ять, дозволяючи зайняти її прикладним програмам. Після того як останні завершать свою роботу, резидентна частина командного процесора відновлює COMMAND.COM
у пам’яті.

Утиліти DOS
це службові програми, що поставляються у складі операційної системи. Вони ще звуться зовнішніми
(транзитними
) командами DOS
. Їх ми також розглянемо нижче. Зауважимо лише, що з широкої точки зору всі прикладні програми можуть розглядатися як утиліти DOS
.

Файлова система MS-DOS

Програми, дані, які потрібні при роботі комп’ютера, зберігаються у файлах. Файл
це поіменоване місце на диску, в якому знаходиться інформація.
Кожен файл має назву
, що складається із імені
та розширення
. Ім’я файла може містити від 1
до 8
символів. Розширення може містити до 3
символів, а може бути і відсутнім. Деякі із символів ASCII
заборонено вживати в іменах та розширеннях файлів. Ми не будемо говорити про них, скажемо тільки, що всі літери латинського алфавіту (великі чи малі) та цифри дозволені. Між іменем та розширенням ставиться крапка. Прикладами можуть служити назви розглянутих системних файлів: IO.SYS
, MSDOS.SYS
, COMMAND.COM
.

Розширення файлів задає, як правило, їх тип
, належність до певного класу. Багато програмних систем при створенні файла автоматично установлюють його розширення і по ньому ви можете судити, що то за файл. Наприклад, розширення BAS
свідчить про те, що відповідний файл містить текст програми на мові Basic
, розширення PAS
файл містить текст програми на мові Pascal
, розширення BAK
файл є копією іншого файла, що утворюється при редагуванні останнього, розширення TXT
, DOC
мають, як правило, тексти, документи тощо.

Серед усіх файлів особливе місце займають так звані виконувані файли
. Ці файли мають розширення COM
(Command
командний
), EXE
(Executable
виконуваний
) та BAT
(Batch
пакетний
). Файли з першими двома розширеннями це програми
, які можна запускати на виконання. З точки зору користувача між COM
— та EXE
-програмами немає різниці. Файл з розширенням BAT
(надалі будемо звати його batch-файлом
) то текстовий файл, у якому записана послідовність виконуваних програм або команд DOS
. Нижче ми ще повернемося до batch
-файлів.

Починаючи з версії 2.0 (в той час саме з’явився комп’ютер IBM PC XT
із жорстким диском), DOS
підтримує так звану ієрархічну, деревовидну структуру файлової системи
. Це означає, що є можливість створювати на диску директорії
(каталоги
), у яких зберігаються групи файлів, споріднених за якоюсь ознакою. Це певною мірою є аналогом зберігання книг у бібліотеці, де література знаходиться у кімнатах, шафах, на полицях тощо. Директорії, як і файли, мають ім’я та розширення (останнє необов’язкове). У назві директорії можна використовувати ті ж самі символи, що і в назві файла. Допустимі вкладені директорії. Перша, головна з них, зветься кореневою
. В ній розташовані файли і директорії, в яких у свою чергу можуть бути файли і директорії і т.д. Якщо директорія X
розташована в директорії Y
, то кажуть, що X
є піддиректорієм Y
, а Y
є наддиректорією
або батьківською директорією
для X
. Наведемо приклад введених понять (див. рисунок).

Тут C: коренева директорія, DOS, UTILS, WINDOWS директорії першого рівня, що є піддиректоріями C:, ANTIVIR, DOC, DRIVERS, директорії другого рівня, що є піддиректоріями UTILS. В кожній із вказаних директорій може бути розташована та чи інша кількість файлів.

Існують команди DOS
, за допомогою яких можна створювати, видаляти директорії та переходити з однієї директорії до іншої (про це мова буде йти далі). Директорія, з якою ви працюєте зараз, зветься активною
або поточною
. Саме в цій директорії DOS
шукає задані вами файли. Якщо ви хочете вказати файл, що розташований в іншому місці, ви повинні вказати шлях
або маршрут
до цього файла, який задається послідовністю директорій, що розділені символом «\
» (backslash
обернена похила), наприклад, C:\UTILS\ANTIVIR\AIDSTEST.EXE
.

У багатьох командах DOS
при вказанні групи файлів з однієї директорії можна використовувати символи ?
та для задання так званих масок
або шаблонів
. Ці символи використовуються в імені та/або в розширенні файлів. Символ ?
замінює будь-який символ, а символ будь-який залишок імені або розширення файлів. Наприклад, якщо у директорії є файли doc1ku.txt
, doc2ku.txt
,…, doc9ku.txt
, то всі вони можуть бути задані за допомогою однієї маски doc?ku.txt
. Якщо ви задасте шаблон a
.
, то будуть вибрані (селектовані
) всі файли, назва яких починається з літери a
. Зауважимо, що після символа неприпустимі ніякі інші символи в імені та розширенні.

Тепер повернемося до вже згадуваної системної області диска. Крім Boot-сектора
сюди входять також коренева директорія
(Root Directory
) та таблиця розміщення файлів
(File Allocation Table
FAT
). У кореневій директорії записані назви файлів та директорій нижнього рівня, дата та час їх утворення, розміри та деяка інша інформація. У FAT
-таблиці записані ланцюжки кластерів
, в яких розміщуються файли. Кластер (Cluster
гроно, пучок, група) це група секторів (як правило, 2
на дискеті та 4
на вінчестері), які розглядаються операційною системою як одне ціле при запису та зчитуванні інформації. DOS
записує та зчитує інформацію не бітами і навіть не байтами, а цілими кластерами.

Відмітимо також, що DOS
дозволяє поділяти фізичний жорсткий диск на так звані логічні диски
, які мають назви C:
, D:
і т.д. в залежності від того, скільки логічних дисків ви вибрали при підготовці вінчестера. Інформація про розподіл жорсткого диска на логічні диски зберігається у таблиці розділів
(Partition Table
), яка також входить до системної області диска.

Завантаження DOS та діалог з операційною системою

Завантаження DOS
відбувається у трьох випадках:

при вмиканні електроживлення комп’ютера за допомогою розташованого праворуч або на передній панелі системного блока вмикача Power
;

при натисканні клавіші Reset
, що розміщена на передній панелі системного блока;

при одночасному натисканні клавіш Ctrl
, Alt
, Del
на клавіатурі (не діє, коли, як кажуть, комп’ютер або система «зависає»).

Додамо, що у деяких моделях ПК
необхідно ще вмикнути монітор.

Завантаження DOS
відбувається або з системної дискети, що вставлена у дисковод A:
, або з жорсткого диска. В останньому випадку дисковод A:
має бути вільним. Під час завантаження DOS
перевіряє працездатність окремих пристроїв ПК
, після чого записує в оперативну пам’ять комп’ютера системні файли IO.SYS
, MSDOS.SYS
та COMMAND.COM
і видає на екран запрошення DOS
(системну підказку
) у вигляді A:>
у разі завантаження з дискети, C:>
у разі завантаження з вінчестера. У кінці запрошення DOS
стоїть символ _
, що зветься курсором
. Курсор вказує місце на екрані, де буде з’являтися інформація, яку ви вводите. Після появи запрошення ви можете вводити команди DOS
або імена виконуваних файлів (в останньому випадку не обов’язково набирати розширення COM
, EXE
, BAT
) для керування роботою комп’ютера. Команди набирають на клавіатурі великими або маленькими літерами (це несуттєво) і завершують натисканням клавіші Enter
. Якщо ви помилилися при набиранні команди до натискання клавіші Enter, використовуйте клавішу BackSpace
() для видалення символів ліворуч від курсора та Esc
для відміни всієї команди. Якщо ви неправильно набрали команду чи ім’я виконуваного файла (або цього файла немає в активній директорії) і натиснули клавішу Enter
, то з’явиться повідомлення: Bad command or file name
(Неправильна команда або ім’я файла
) і ви можете повторити свої дії вірно.

Нижче наводяться команди MS-DOS
. Вони поділяються, як ми вже казали, на внутрішні
(резидентні
) та зовнішні
(транзитні
) команди. Останні ще звуться утилітами DOS
. Внутрішні команди «вмонтовані» у файл COMMAND.COM
і тому доступні у будь-якому випадку після завантаження операційної системи. Зовнішні команди можуть бути виконані лише тоді, коли на диску є відповідні файли (утиліти).

Кожна з команд містить, як правило, декілька параметрів. Якщо параметр необов’язковий, то він береться у квадратні дужки «[ ]
«. Знаком «|
» розділяються альтернативні варіанти.

Поделиться:
Нет комментариев

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Все поля обязательны для заполнения.

C:

DOS

UTILS

WINDOWS

ANTIVIR

DOC

DRIVERS